У Харкові ми єдине медіа, яке готує відеоісторії про місто й область, — Марія Солодовнік, Суспільне Харків
В перші дні повномасштабного вторгнення в Харкові були сильні перебої зі зв’язком та електроенергією — влучання ворожої ракети на певний час вивело з ладу роботу центральної системи оповіщення. Тоді чи не єдиним джерелом перевірених новин про війну, обстріли та повітряну тривогу для містян став телеграм-канал Суспільне Харків. Команда діджиталу філії цілодобово була на зв’язку з представниками штабу оборони Харківщини та за їхнім сигналом публікувала в телеграм-каналі Суспільного сповіщення про повітряну загрозу.
З повідомлень Суспільне Харків харків’яни дізнавалися про роботу пунктів з медикаментами та гуманітарною допомогою, про графіки роботи міського транспорту, а також історії героїчних і стійких тутешніх мешканців, рятувальників та волонтерів — все, що потрібно для виживання у місті, що перебуває під постійними російськими обстрілами.
За понад півтора року повномасштабної війни популярність Суспільне Харків у соцмережах зросла в десятки разів. Зокрема, аудиторія ютуб-сторінки налічує 126 тисяч підписників, телеграм-каналу — понад 97 тисяч, фейсбук-сторінку читають 88 тисяч користувачів, а інстаграм — понад 26 тисяч.
Про тих, хто безперервно готує історії та новини Харківщини для цифрових платформ, про відео, які стали найпопулярнішими, та про мрії команди — в інтерв’ю з керівницею діджитал-платформи Суспільне Харків Марією Солодовнік.
Маріє, як зростала цікавість інтернет-спільноти до ютуб-каналу Суспільне Харків?
— На початок вторгнення на ютуб-каналі Суспільне Харків було трохи більш як 5 тисяч підписників. Станом на 27 вересня 2023 року цей показник перетнув показник у 126 тисяч, і продовжує зростати.
Ви аналізували, чому відбувся такий сплеск?
— Почалося вторгнення, в людей з’явився запит на якісну й достовірну інформацію. Суспільне Харків надавало чіткі та оперативні дані з перших вуст. Це стало нашою перевагою. Наші кореспонденти працювали «в полі» з перших днів вторгнення, тож окрім інформації, яку ми могли отримати телефоном, у нас були сюжети про ситуацію, людей, які лишалися в місті, їхні проблеми.
На ютубі в перші місяці у нас була рубрика під умовною назвою «Який вигляд має місто у такий-то день». Кореспонденти просто виходили у знакові місця Харкова і знімали, що бачать: розбиті вітрини, поодинокі перехожі, якісь графіті. Часом питали людей про настрої. Це мало відгук в аудиторії, люди хотіли бачити, що з містом, і дивилися це у нас. Можливо, це й не був наш новинний формат, але на той час людям це було потрібно. Знімали часом просто на мобільні телефони. На ютубі щодня були свіжі відео навіть на початку вторгнення.
Також один з факторів — ми не зупиняли роботу ні на день на жодній платформі, окрім вайберу — на початку вторгнення у нас були технічні проблеми з доступом.
Ми працювали в підвалах, погребах, знаходили способи працювати, коли зовсім не було світла. Щоб не ставалося від початку вторгнення, наші читачі завжди цілодобово отримували найсвіжішу інформацію.
Читайте також: Суспільне Мовлення ініціює публічні дискусії у громадах та розбудовуватиме мережу кореспондентів
Інші діджитал-платформи філії також кількісно розширили аудиторію?
— Так, усі інтернет-сторінки Суспільне Харків помітно наростили кількість підписників. Наприклад, у фейсбуці станом на січень 2022 року в нас було 34 тисячі підписників, на 27 вересня 2023 року — 88,5 тисяч. В інстаграмі на січень 2022 року було 4769 підписників, зараз — 26,3 тисячі.
Телеграм-канал Суспільне Харків наростив кількість підписників чи не найбільше: на початок 2022 року нас читали лише 2238 людей, зараз — 97 тисяч. Пік кількості підписників у цій мережі прийшовся на зиму 2022 року, тоді читачів було понад 105 тисяч, зараз показники дещо знизилися. Аналітики називають однією з причин втому людей від новин. У нас у Харкові дійсно багато новин.
Скільки працівників створюють контент для діджитал-платформ Суспільне Харків?
— Зараз у діджиталі Харкова маємо кадровий голод. Із сайтом і соцмережами працюю я, Ганна Цьомик, Ольга Ульянова. З липня до нас перейшла працювати й посилила наше тріо кореспондентка з телеканалу Суспільне Харків Маргарита Дежкіна. Юля Давидова, яка зараз у Німеччині й тричі на тиждень нам допомагає, зазвичай працює з великими текстами, на які нам бракує часу через щоденне навантаження поточними новинами. Ще зараз у нас на сайті стажується Єлизавета Меньшикова.
У нас є три відеографи, які створюють контент для ютуб-каналу, це Анатолій Мажора, Альона Рязанцева й Олександра Нетецька. З відео для фейсбуку та графікою нам допомагає Юлія Лодяна.
За час повномасштабного вторгнення наша команда суттєво змінилася. Хочу відзначити надзвичайний внесок наших тепер уже колишніх колег Тетяни Федоркової, Марини Верещаки й Софії Цвєткової у діджитал-контент, створений на початку вторгнення і, звісно, до цього. Хоч зараз ми вже не працюємо разом, однак це наші діджитал-сестри назавжди.
Як змінились завдання діджиталу за минулі півтора року?
— Від початку вторгнення завдань значно побільшало. Під час війни наша робота потребує більшої оперативності, сконцентрованості, уважності, хоч усі ми й відчуваємо тотальну втому, яка накопичилась за цей час. Загалом, наші завдання ті самі — готувати матеріали для сайту і діджитал-платформ, подавати їх оперативно, зрозумілою мовою, без порушень журналістських стандартів.
Відділ відеографів займається створенням відео для ютуб-каналу, наповненням сайту й соцмереж.
Хто саме створює відео?
— Найдовше з відеографів на Суспільному працює Альона Рязанцева, хоч відеографинею вона стала нещодавно: Альона пройшла шлях від кореспондентки, ведучої, працівниці діджиталу до відеографки. Буває таке, що дивишся клін-версію (матеріал без титрів, що адаптується для інших платформ — ред.) телесюжету і думаєш: «Ой, щось воно не дуже цікаво». Віддаєш цю історію Альоні, а отримуєш відео, від якого не можеш відірватися, — настільки її робота і бачення можуть наповнити відео новим диханням.
-
Альона Рязанцева про себе і роботу на Суспільному: «На Суспільному працюю п’ять років — знімала новинні сюжети, була ведучою, писала статті на сайт. Останні пів року присвятила роботі з відео. Найголовніше для мене — показувати та розповідати людям історії без маніпуляцій. Бути прикладом якісної журналістики, якій довіряє суспільство».
Анатолій Мажора приєднався до команди після початку вторгнення, але таке враження, що працював з нами все життя. Неймовірний талант і досвід, йому не треба ставити завдання, він бере сирець і робить з ним дива. Навіть кореспонденти, які знімали відео, дивлячись результат на ютубі, дивуються, як людина, яка не бачила це наживо, може так відчути героя і передати настрій події.
- Анатолій Мажора про роботу на Суспільному: «На Суспільному я монтую відеоісторії для соціальних мереж. Переживаю, коли беру в роботу репортаж і не можу змонтувати відео, бо слабкий інтернет чи немає світла. Особливо важко було минулої осені й цієї зими. Тоді електрики в домі не було по 4-6 годин зранку й увечері. Зараз запасся генератором і зарядною станцією — має бути легше. Мені морально важко монтувати історії людей, котрі не опускають рук у тяжкий час, але водночас і люблю такі історії, бо люди надихають своєю енергією. Наприклад, одна з найновіших — історія сім’ї з села Довгеньке на Харківщині. Родина втратила житло й господарство. Люди у складних умовах — без води та електрики — готуються зимувати вдома».
Олександра Нетецька долучилася до команди з травня 2023 року, до цього була ведучою на Українському Радіо Харкова. Хоч на той момент Сашин досвід монтажу був невеликий, але вона швидко навчилася, і зараз ми отримуємо від неї надзвичайні відео. Одна з нових Сашиних робіт — історія про жінку зі Старого Салтова, яка втратила сина під час окупації, бо не змогла викликати швидку. Розповідь вийшла емоційна, але лаконічна, з повагою до героїв історії.
-
Олександра Нетецька про роботу на Суспільному: «Для мене робота відеографки це можливість розповісти історію повністю. Емпатичний підхід до монтажу відео допомагає створювати живіший зв’язок між аудиторією та подіями, точно передати почуття».
Як проходить ваш робочий день як керівниці відділу?
— Я пишу новини на сайт, веду соцмережі, розподіляю навантаження відеографів, ставлю їм завдання, контактую з радіо й телеканалом Суспільне Харків, щоб матеріали, які вони привозять, оперативно виходили на діджиталі. Крім цього, ставлю завдання дівчатам, які працюють із сайтом, займаюся плануванням контенту, працюю з редагуванням та оформленням текстів, розробляю посібники для новачків, даю фідбек роботам стажистів — що змінити, як покращити, чого у текстах не має бути. Ходжу на щоденні редакційні планування Суспільне Харків, а також усі загальні планування, де мають бути представники регіонального діджиталу.
Читайте також: «Діти, які вже ніколи». Прем’єра фільму-розслідування The Kyiv Independent на місцевих каналах Суспільного
Які матеріали цифрова спільнота переглядає найбільше?
— Основна тематика — війна. Тут можна виділити дві категорії відео, які цікавлять глядачів: оперативні репортажі з місць влучань, а також ексклюзивні репортажі й історії про військових чи цивільних і їхній досвід під час війни.
Відео, яке на кінець серпня стало рекордсменом, — від свідків збиття російських літаків у Балаклії. Ми завантажили його на початку вторгнення. Цей показник дає стимул глибше працювати не лише з історіями, які знаходять і роблять кореспонденти Суспільного, а й з контентом, який знімають наші глядачі (згадане відео набрало 705 тисяч переглядів).
Друге найпопулярніше відео — ексклюзивний репортаж шеф-редактора Суспільне Харків та східного хабу Суспільного Слави Мавричева про передання бронетранспортерів харківським тероборонівцям.
Коли відео вийшло, нас «атакували» у коментарях російські боти, але ми з цим впоралися. Ми поважаємо наших глядачів, тому щоденно модеруємо коментарі — провокативних і образливих коментарів від ботів, як в інших каналах, у нас немає. Люди спокійно можуть дивитися наші відео й лишати коментарі, не наражаючись на обурливі дописи, які ображають, знецінюють чи принижують людську гідність.
Ще одне відео — репортаж з Великих Проходів після деокупації. Тема надзвичайно складна — ексгумація тіл захисників (573 тисячі переглядів).
Користувачі часто дивилися й історію про ексгумацію захисників у Козачій Лопані (492 тисячі переглядів).
Багато відгуків читачі й глядачі всіх платформ залишили про історію чоловіка зі Старого Салтова, який вбив окупантів, коли ті прийшли по нього. Його «здали», але він вирвався з окупації й став до лав ЗСУ (514 тисяч переглядів).
Також у топі одне з перших відео про звільнення Балаклії у вересні 2022 року. Суспільне Харків працювало в деокупованих населених пунктах (428 тисяч переглядів).
Після звільнення Балаклії в мережу потрапило відео, як місцева жителька з іншими жінками зі сльозами зустрічає захисників і намагається пригостити їх оладками, які готувала на багатті, бо в окупованому місті не було газу. Це відео так розчулило нашу редакцію, що Слава Мавричев сказав: «Ми мусимо знайти цю жінку і розказати її історію». В результаті вийшов мініфільм, який набрав 221 тисячу переглядів.
Прощання з бойовою медикинею та аеророзвідницею Владиславою Черних (404 тисячі переглядів).
Загалом, на ютуб-каналі Суспільне Харків є щомісячна рубрика — ми вшановуємо пам’ять полеглих захисників, роблячи відео з портретів людей, про загибель яких стало відомо протягом місяця. Це просте відео — слайд-шоу: перелік жителів Харківщини, які віддали своє життя за нашу незалежність. Цей список, звісно, не вичерпний, однак для нас важливо говорити про це, показувати обличчя полеглих, щоб передивляючись ці відео глядачі пам’ятали, яку високу ціну ми платимо за свободу.
Яка історія очолює ваш особистий рейтинг переглядів?
— Мій улюблений сюжет — один з лідерів за переглядами, але я люблю його з кількох причин: він про деокупацію (деокупація Харківщини була для всієї області неймовірним щастям і неймовірним болем, від того, що ми дізналися про злочини окупантів), а також, бо його частину знімала я. Це репортаж з деокупованого Осколу під Ізюмом. Ми були першими журналістами, які доїхали туди й розказали історію окупації цього села.
Кореспондентка Суспільне Харків Олександра Новосел запропонувала мені поїхати з нею, щоб попрацювати для сайту. У нас було дуже багато планів на зйомки в той день, тому на репортаж з Осколу було близько 30 хвилин. Ми вийшли з авто, у пошуках історій Саша пішла праворуч, я — ліворуч, і вже за пів години у нас був неймовірний матеріал. Я зустріла чоловіка, який розповів, що під час окупації люди забули, що таке хліб, плакав від згадки, коли зрозумів, що окупанти втекли й ЗСУ зайшли в село. Інший чоловік розповів, як бомбили Ізюм, як виживали люди. Відео для ютубу монтувала Таня Федоркова, вийшов емоційний матеріал.
На ютуб-каналі Суспільне Харків публікуєте відео різних форматів — вони всі теж ідуть у телеефір?
— Відео з Балаклії, як впав російський літак, глядачі телеканалу Суспільне Харків не бачили. Також, ймовірно, не бачили першу зустріч з матір’ю після окупації голови Дергачівської громади Вячеслава Задоренка. Ми взяли це відео з його соцмереж, потім бачили, що воно добре поширилося у соцмережах, навіть у твіттері Джоан Роулінг його поширювали з лого Суспільного.
Для ютуб-каналу сюжети здебільшого перезбираються «з нуля», часом це їх кардинально змінює і глядач ютубу бачить вже іншу, глибшу історію. Для 10% ми беремо клін телевізійної версії й накладаємо субтитри замість начитування. У телебачення є чіткий хронометраж, він рідко перевищує 3 хвилини. Це правило, яке не порушують. Кореспонденти привозять набагато більше матеріалів, ніж бачать телеглядачі, тож повні відео — на нашому ютуб-каналі.
Наш шеф-редактор Слава Мавричев називає це нашою унікальною пропозицією на ринку. І це правда: у Харкові ми єдине медіа, яке стабільно випускає відеоісторії про життя не лише міста, а й області.
Діджитальні ютуб-версії дають нам змогу показати повноцінну історію, емоції людей, дають більше простору, можливість розкрити тему глибше, ширше, об’ємніше. Тому ми не заливаємо телесюжети на ютуб, ми пропонуємо глядачу побачити більше.
За вашими спостереженнями, який формат відео зараз найбільш популярний?
— Зараз в аудиторії є потреба у коротких змістовних відео — шортсах. Тож окрім великих матеріалів, ми щодня даємо кілька коротких. Шортс — це зручно для глядача: за хвилину — зміст великого відео. Це може бути й емоційний лайв героя, маленький уривок з його життя, в якому він ділиться своїми думками чи переживаннями. У нас поки що 7 шортсів, які наближуються чи перетнули позначку в один мільйон. Жодного великого відео-мільйонника у нас поки немає. Це доводить, що людям такий короткий формат подобається.
Яким бачите майбутнє діджитал-платформ Суспільне Харків?
— Це може прозвучати дивно, однак ми не женемося за показниками й цифрами. Для нас важливі процеси і якість контенту. Зараз на нашому локальному медіаринку скрутна кадрова ситуація, тому охопити все, що вважаємо доцільним, ми не можемо через брак ресурсів. Величезна мрія і ціль — мати стільки людей, техніки й можливостей працювати, щоб сидіти на плануванні й мізкувати: ЩО ж нам ще охопити? Зараз у нас інша проблема — ЯК все охопити й не звалитися від перевтоми. Не охоплюємо фізично, але дуже хочемо. Є ідеї, задуми, бачення, хороша напрацьована школа вмінь і навичок. Потенціал нашої редакції великий, тож хочеться знайти можливість його розвивати й захоплювати нові ніші на ринку. І, відповідно, бути цікавими новим глядачам.
Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті suspilne.media, на національних і місцевих діджитал-платформах. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.
Оперативні новини від Суспільне Харків шукайте на діджитал-платформах: