«Робити те, для чого і створювалося Суспільне – бути корисними», – шефредактор новин Суспільного Харкова про роботу на карантині
Уже два місяці Україна перебуває на карантині. Поки більшість харків’ян залишалися вдома, аби зупинити розповсюдження коронавірусної інфекції, їхніми очима та вухами стали новинарі Суспільного мовника Харкова. Не жахати, не вражати, не нагнітати, інформувати оперативно, пояснювати виважено — і в складний для країни період ці принципи залишилися головними в роботі команди ньюзруму UA: ХАРКІВ. Про неймовірних кореспонденток, реакцію мангустів діджитал-редакторів, скритність чиновників та особливості роботи редакції новин під час карантину розповідає шефредактор В’ячеслав Маврічев.
Чи була команда готова до роботи в умовах карантину?
— Звісно, ніхто не був готовий. І ніякої теки “План роботи в умовах пандемії” у редакції не було. Але, як новинарі, ми вміємо швидко мобілізуватися та адаптуватися. Було розуміння, що поки люди на карантині, майже не виходять з дому – ми маємо стати їхніми очима та вухами. Не жахати, не вражати, не нагнітати. Інформувати та пояснювати. Бути оперативними, достовірними та виваженими. Робити те, для чого і створювалося Суспільне – бути корисними.
Чи усвідомлювали небезпеку і що робили в першу чергу?
— В першу чергу на нараді у продюсерки філії визначилися, що жоден сюжет не вартує здоров’я людей. Це не тільки про роботу у полі — у лікарнях чи у місцях, де зафіксовано спалахи коронавірусу. Від частини таких зйомок цілком умисно відмовилися. Але ж через пандемію навіть щоденна поїздка на роботу громадським транспортом – це вже потенційний ризик. Тому щодня, розподіляючи зйомки, враховуємо – хто де живе, як доїжджатиме до роботи. Намагаємося зробити так, щоб якомога менше наражати на небезпеку кожного з учасників команди.
У ньюзрумі, для всіх – маски, рукавички, окуляри. До лікарні чи села на карантині – тільки у захисних костюмах. У дезінфекторі, здається, вже замаринувалися (сміється — ред.). Ну, і звісно – провітрювання ньюзруму тричі на день. Продюсерка філії намагалася привчити нас до цього два роки. Тепер вже холодно комусь чи шумно з вулиці, дедлайн чи аврал – всі встали, вийшли на санітарну перерву.
Як змінилась робота новинних редакцій під час карантину? Скільки людей працює дистанційно?
— Увесь діджитал-департамент - а це четверо редакторів – працюють дистанційно. Кореспонденти, оператори, режисери, інженери – визначили той мінімум людей, який необхідний для забезпечення прямих ефірів та створення контенту. Працюємо. Якщо бачимо, що є можливість – лишаємо вдома, даємо можливість відпрацювати дистанційно. Кореспондентам – продзвонити, написати матеріал. Режисерам – змонтувати якийсь сюжет не приїжджаючи до офісу. Проте, переважна більшість ньюзруму – все ж на роботі.
Вже два місяці в Харкові не працює метро, а муніципальний транспорт переведений в спеціальний режим. Як журналісти дістаються до роботи?
—Тих, хто живе дуже далеко, або кому потрібно їхати до офісу з пересадками, кількома видами транспорту – забирає службове авто. Це десь вісім людей на день – не тільки кореспонденти. Оператори, режисери, інженери. Інші – громадським транспортом. Інколи вдається спланувати день так, щоб люди поїхали до дому раніше, не у годину пік, коли тролейбуси та трамваї повні. Знов таки, щоб менше наражати на небезпеку.
Як новини співпрацюють із марафоном «На карантині»?
— Переважно, команді марафону потрібні прямі включення. Теми, здебільшого, перетиналися з тим, що ми відпрацьовуємо для новин. Не можу сказати, що на нас навалилося якесь велике додаткове навантаження. А ті включення, які робили – ще одна можливість прокачати навички роботи кореспондентів у прямому ефірі.
Під час карантину життя суспільства значно збавило активність. Чи вистачає тем для наповнення випусків в умовах обмеження?
— Зараз немає нічого важливішого за тему поширення коронавірусу та карантинних обмежень. Є безліч ракурсів, безліч кутів під якими можна їх розгорнути. Безліч людей, чиє життя суттєво змінилося, і це потрібно показувати. Не завжди вистачає рук, не всюди можемо доїхати. Але намагаємося.
В часи будь якої кризи активізуються дезінформаційні атаки на суспільство. Як перевіряєте інформацію?
— Тут нічого не змінилося. Як і до карантину, всі новини мають відповідати стандартам Суспільного. Так, щоб не наражати знімальну групу на небезпеку, ми можемо триматися на безпечній відстані. Не заходити до лікарні, де перебувають хворі. Чи не заїжджати до села, яке закрили на карантині. Але ми все одно знайдемо когось по той бік вікна лікарняної палати чи по той бік шлагбаума на КПП. Телефоном, скайпом, у меседжерах – але дізнаємося від безпосередніх учасників подій, що відбувається.
Чи охоче коментують інформацію чиновники?
– Посадовці у Харкові завжди неохоче спілкувалися з журналістами, на яких не могли впливати. Це щось хворобливе. Чи помножилась ця хвороба ще й на пандемію – певно, так. Важко довіряти будь-якій інформації, яку ми отримуємо по темі коронавірусу. Перевіряємо, знаходимо нестиковки – у цифрах, датах, фактажі. Невідповідність заяв, публічних виступів – реальним документам. І тим більше – невідповідність реальній картині, тому, що дійсно відбувається. З роботою медиків, роботою лікарень та швидких. На ринках і просто на вулиці. Це не інформаційний вакуум, а створення посадовцями паралельної реальності, де все – ок і все під контролем. Якщо до карантину їх можна було десь перестріти, перехопити на паркетних заходах, то зараз – фізично це стало складніше. Телефонні дзвінки та меседжери легше ігнорувати.
Зараз все більше людей шукають новини в Інтернет просторі. Як швидко новина від журналістів харківської філії Суспільного потрапляє на ваші діджитал-платформи?
— Зі швидкістю новин. Ключові брифінги, прес-конференції, засідання комісій протидії коронавірусу, заяви – все, що зараз суттєво впливає на життя міста та області – відпрацьовується стрімами. Ці стріми редактори діджитал-платформ миттю розбирають по цеглинках та викладають вже окремими новинами на сайт. Кореспонденти у полі вже давно відвантажують відео/фото/цитати/тези одразу, просто з місця зйомок. Ніхто не чекає «як повернемося до офісу, то зробимо». У діджитал-редакторів — реакція мангустів. Крім того, будь-який дзвінок до будь-якої лікарні, адміністрації, установи, свідка події – кореспондент одразу відвантажує тези редакторам сайту. Як наслідок – це не менше десятка, а часто і кілька десятків цитувань нашого сайту та facebook-сторінки у інших ЗМІ. На день. І на харківських, і на загальнонаціональних порталах.
Який сюжет за час карантину був найважчий?
— Він не пов’язаний із карантином. Це сюжет про жорстоке вбивство школярки у передмісті. Підозрювана – мати дитини. Робота на місці, робота у суді, все що коїлося навколо цієї історії у соцмережах – це було випробування на людяність. І для новинарів, і для самого міста. Щодо карантину, особисто для мене зараз важка будь-яка зйомка, коли наші кореспонденти працюють безпосередньо у місцях спалаху. Варто воно того, чи треба було відпрацьовувати дистанційно?
Який сюжет найпопулярніший?
— Суспільне не може дозволити собі дороговартісне щоденне вимірювання телевізійних новин у регіонах. Ми не маємо таких цифр, на які могли б спиратися. По соцмережах – це понад 2 млн переглядів сюжету про харківських плавчинь-синхроністок, які здобули 7 золотих медалей у Франції. Це майже 400 тисяч переглядів історії про лікарів, які розробили і тестують кисневі пакети для пацієнтів із коронавірусом. Але назвати якийсь матеріал найпопулярнішим тільки через кількість переглядів у соцмережах – теж буде помилкою. Є безліч факторів, які можуть впливати на цей показник. І зовсім не унікальна історія про новонароджених ведмежат у зоопарку набере безкінечно більше переглядів, ніж сюжет про фельдшерку швидкої, яка розповіла про роботу в умовах пандемії майже без засобів захисту. Хоча це оригінальна історія, яку цитували, розібрали всі потужні місцеві пабліки і на яку реагували спільнота та посадовці. Це вже не про популярність, а про завдану користь.
У нас неймовірні кореспондентки. Неймовірно швидкі, винахідливі та завзяті. Навіть у цілком буденних матеріалах вони знаходять такий несподіваний кут, яскравого героя, унікальну ілюстрацію чи дістають коментар настільки закритого для преси ньюзмейкера, що їх матеріали цитують та поширюють інші ЗМІ, пабліки, користувачі. Їх матеріали виходять за межі наших платформ щодня. І це круто.