Харківські вчені обговорили з колегами з Італії дослідження чорних дір

Чорні діри існують чи це похибка у теорії відносності Альберта Ейнштейна? Дискусії продовжувались протягом 100 років, говорить Олена Баннікова, доцентка кафедри астрономії університету імені Каразіна. Тепер, коли 10 квітня вчені презентували знімок чорної діри, сумніви, щодо існування цих асторофізичних об’єктів розвіялися. За словами Баннікової, ця світлина свідчить про новий етап у досліжденнях з вивчення космосу.

«Ось це — телескоп горизонту подій, який складається з восьми телескопів…».

Саме завдяки йому вдалося зробити світлину чорної діри в центрі галактики М 87. Вона знаходиться на відстані 55 мільйонів світлових років, розповідає Олена Баннікова, доцентка кафедри астрономії університету імені Каразіна.

«Усі ці телескопи існували, вони були побудовані для інших завдань. Але об’єднати їх в єдину мережу, щоб вони працювали синхронно, це було суперзавдання».

«Це звичайно фантастика, тому що телескоп в Чилі, наприклад, Альма — ось тут він знаходиться, на висоті 5 тисяч метрів. Тобто астрофізикам там не вистачає кисню. Вони постійно повинні перевіряти, чи достатньо кисню в крові. Або інакше ви будете себе почувати не дуже добре», — каже Баннікова.

«Це Кеті Бауман. Вона зараз стала дуже відомою. Це молода аспірантка. Ось вона показує, що всі дані з усіх телескопів зібрані. Вона займалася алгоритмом обробки отриманих даних».

Олена Баннікова каже: проект стартував у 2009 році. Зараз Телескоп горизонту подій продовжують удосконалювати, щоб в майбутньому отримати ще більш точну картинку.

«Ось це те, що моделюється в рамках загальної теорії відносності. Бачите? Наступна картинка — це моделювання, як ми будемо це бачити з урахуванням Телескопа горизонту подій. Це приблизно ж те саме, якщо у вас не дуже гарна підзорна труба, тому ви бачите картинку розмито. Як кажуть, роздільна здатність не дуже гарна. А ось це та картинка, яка була отримана і презентована 10 квітня».

Світлина чорної діри — це демонстрація того, що вчені вийшли на новий етап дослідження поведінки речовини в сильних гравітаційних полях, говорить Вадим Кайдаш, директор Науково-дослідного інституту астрономії університету імені Каразіна.

«Проблема чорних дір — це проблема космологічна. Проблема, пов’язана з розумінням того, як Всесвіт влаштований взагалі, з чого все починалося, що відбувається зараз і що чекає в майбутньому. Чорні діри — це один із напрямів, за яким ми співпрацюємо з нашими європейськими колегами. Італійськими колегами, зокрема», — розповідає Кайдаш.

Массімо Капаччіолі — професор астрономії Неапольського університету імені Фрідріха II приїхав до харківського університету на конференцію «Леонардо да Вінчі та Місяць». Каже: з українськими колегами обговорювали у тому числі й знімок чорної діри.

«Є дві причини, чому їх було складно виявити. По-перше, тому, що вони чорні. Все, що чорне, складно побачити. Вони не випромінюють світло. Друга причина: вони дуже маленькі. Але, на щастя, матерія, яка притягається до чорної діри, світиться. Світло, що випромінюється, дуже слабке, саме тому, щоб побачити його, довелося побудувати телескоп розміром із Землю», — каже Капаччіолі.

«Інструментарій є, вчені є, і ми сподіваємося просунутися в розумінні цих загадкових об’єктів».