Харків’янка два роки писала листи сину, який загинув під Іловайськом

Галина Пугачова п’ять років чекає на сина. Павло зник під час боїв під Іловайськом у 2014-му.

«Ось найперше. Ось воно... Сьогодні, 3 вересня, 2014 рік. Прийшло SMS, що ти з’явився у мережі — мене як струмом вдарило. Три доби в очікуванні і невіданні, — показує листи до сина Галина. — Дійсно, коли пишеш, таке відчуття, як ти розмовляєш в даний час з сином. Трохи легше».

Усі листи сину не надіслані. Доброволець батальйону «Донбас» Павло Пугачов зник безвісти під Іловайськом. Йому було 22.

«Хотів бути або рятівником, або військовим. Це йому було 3,5 рочки, у садочку перший раз йому одягли цю форму для фото. Після цього він сказав, що я виросту і в мене буде така форма», — згадує мати.

У 2014-му хлопець приєднався до Харківського Євромайдану.

«Почав розбиратись в усіх цих течіях політичних і потрапив до «Правого сектора». Потім була оборона на Римарській. А потім їх Білецький після цього всього вивіз до Полтави, з Полтави до Києва, і вони там були в тренувальному таборі», — розповідає Галина.

Із початком війни на Сході Павло поїхав на Донбас.

«Я навколішках стояла, благала — будь ласка, не їдь. А він: мам, там теж діти, там теж такі мами, хто їх буде захищати? І поїхав, — продовжує розповідь жінка. — І ще каже: у мене будуть двоє дітей — син і донька. От вони виростуть і спитають: тато, де ти був, коли була війна, як я їм буду в очі дивитись?».

Зв’язок з сином, за словами матері, пропав 3 вересня. Тоді він вийшов із Іловайська.

«Нікого не дочекавшись, він подзвонив командиру взводу «Філарету» та отримав наказ — виходити, скинути військовий одяг, переодягнутись в звичайні речі і відходити через Комсомольське на Маріуполь», — говорить Галина.

Харків’янка каже: у пошуках сина зверталася до працівників ООН та ОБСЄ, Червоного хреста, військових, волонтерів. Світлини Павла передавала на окуповану територію.

«Зараз — статус загиблого, але збігу ДНК і тіла так і не знайдено. Свідків немає ніяких, як він загинув. Його бачили в полоні, але цю інформацію ніхто з тієї сторони не підтвердив. Я чекаю. Все рівно чекаю, — розповідає мати. — Це витяги з наказу президента України нагородити орденом «За мужність» третього ступеня і від Нацгвардії».

Листи синові Галина писали два роки, тепер малює картини. Свої роботи дарує або виставляє на благодійних аукціонах.

«Це мама з сином, — показує одну з картин харків’янка. — І от скільки я дитину не малюю, виходить на Пашку мого схожий».

Фото: архів Галини Пугачової