Чому у Харкові не може бути проспекта Маршала Жукова — коментар юриста УІНП

З питаннями про законність повернення проспекту Григоренка у Харкові імені радянського маршала Жукова UA: Харків звернувся до Українського інституту національної пам’яті. Юрист УІНП Сергій Рябенко прокоментував петицію та заклик Харківського міського голови підтримати її: 

«Це є порушенням закону. Є вже прецеденти і минулого, і позаминулого року, коли були аналогічні спроби зроблені в місті Одеса та в Миколаївській області в місті Баштанка. Прокуратура подала відповідні позови до адміністративних судів, і всі ці рішення були скасовані. Стаття 436 ККУ встановлює кримінальну відповідальність за дії, пов’язані з публічним використанням символіки, як комуністичного, так і нацистського режимів», - відповів Сергій Рябенко. 

Фото:  Facebook / Сергій Рябенко

«Присвоєння об’єктам топоніміки будь-яких назв — це прерогатива органів місцевого самоврядування. Таке рішення має бути внесене на розгляд міської ради. Це може бути або міський голова, або особа, яка виконує його повноваження. В такому разі ч. 2 ст. 436 ККУ визначає покарання для посадових осіб: від 5 до 10 років позбавлення волі. Тут уже буде персональна відповідальність як тієї особи, яка внесе проект на розгляд місцевої ради, так і депутатів, які за це рішення голосували.

Якщо рішення ухвалять, оскаржити його в суді може не лише прокуратура, але й будь-який мешканець Харкова, як зацікавлена особа.

Ми не є правоохоронним органом, ми не маємо повноважень скасовувати рішення органів місцевого самоврядування. Ми звертаємось до посадовців з роз’ясненнями та інформуємо правоохоронні органи». 

«Топоніми на честь Жукова підпадають під дію обмежень, які запроваджені 2015 року законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів України та заборону пропаганди їхньої символіки». Мова йде як про ті топоніми, які існували до моменту прийняття цього закону, так і можливі будь-які наступні перейменування чи найменування об’єктів топоніміки імені Маршала Жукова. 

Якщо петиція зареєстрована на сайті Харківської міської ради і якщо вона там набрала необхідну кількість голосів, єдиний обов’язок в органів місцевого самоврядування міста Харкова — це розглянути цю петицію по суті. В рамках закону, єдина можлива відповідь на цю петицію — роз’яснення авторам петиції про те, що присвоєння такого імені об’єктам топоніміки міста Харкова є неможливим в силу законодавчих заборон.

Є формальний критерій, який говорить, що особи, які обіймали керівні посади в органах чи то комуністичної партії, чи то в органах державної влади і управління, їх іменами не можуть бути названі будь-які об’єкти топоніміки. Маршал Жуков після Другої Світової війни обіймав посаду Міністра оборони СРСР. Це є формальний бік справи. 

Якщо говорити про роль Жукова в Другій світовій війні, в радянські часи і в теперішній Росіії його змальовують, як ледь не головного творця перемоги над нацизмом. Якщо подивитись на його діяльність, перша операція бойова, яку він проводив, це в 1941 році, коли він ще очолював Генеральний штаб Радянської армії. Безпосередньо бойова операція за яку відповідав Жуков — «Ржевсько-Сичовська» (1941-1942 роки, «Ржевська м’ясорубка», - ред.) на території сучасної Російської Федерації. Поки цією операцією командував Жуков, величезна кількість людських ресурсів, солдатів просто була кинута в цю м’ясорубку. Вони там загинули. Є спогади навіть німців, які брали участь у цій операції», - коментує Сергій Рябенко.  

Фото: Вікіпедія

«Якщо згадати післявоєнний період Жукова, це в тому числі і його безпосередня відповідальність як міністра оборони за випробування ядерної зброї на Тоцькому полігоні. На цьому полігоні було підірвано атомну бомбу і велику кількість солдатів було кинуто в це ядерне пекло, щоб подивитись, як себе Червона армія буде поводити в умовах гіпотетичного ядреного конфлікту. Є і документи,  і спогади тих людей, які залишилися живими. Після того з них брали підписку про нерозголошення.

Роль Жукова вона не така вже й героїчна, як її описували радянська і теперішня російська пропаганда. Навіть якщо оминути оцю формальну законодавчу заборону, Жуков це явно не той персонаж, який мав би бути верифікований в сучасній Україні, яка, тим більше, зараз знаходиться в стані війни з Російською Федерацією. Ми бачимо, якими методами Росія цю війну веде, можна згадати той же аеропорт (Донецький — ред.), коли Росія тими ж самими методами, як і Жуков, свої солдатів, оцих «ополченців» відправляла на загибель».