Петиція з вимогою «повернути пам’ять про маршала Жукова» набрала на сайті мерії 5000 голосів
Автор звернення вимагає повернути ім’я маршала Жукова проспекту та станції метро.
Петиція була зареєстрована 8 квітня. Її автором зазначений Клименко Ігор Сергійович. У звернені йдеться:
«Потрібно чесно дивитися правді в очі — Харків звільнила радянська армія під командуванням маршала Жукова.
Вимагаємо від міської ради і мера міста повернути пам’ять про маршала Жукова у місто — станція метро і проспект імені Жукова повинні існувати в Харкові!»
Знайти автора петиції кореспондентам UA: Харків не вдалося.
Сьогодні о 21:30 це звернення набрало 5000 голосів. Така кількість необхідна, щоб петиція потрапила на розгляд до мера Харкова Геннадія Кернеса. Напередодні очільник Харкова сам просив містян підтримати цю петицію. Відповідний допис був опублікований на його сторінці у Facebook.
«Я зроблю все залежне від міської влади, щоб втілити запропоноване в життя», — йшлося у пості Геннадія Кернеса.
«Вважаю, що маршал Жуков має право на життя. Має право його ім’я носити будь-який проспект чи вулиця. Я працюю в рамках чинного законодавства», — так мер Харкова Геннадій Кернес пояснив свою позицію вже сьогодні.
За процедурою, рішення про перейменування вулиці мають схвалити депутати на сесія міськради, розповіла Марія Тахтаулова, координаторка «Харківської топонімічної групи». Це волонтерська спільнота, учасники якої слідкують, зокрема, за дотриманням у місті Закону про декомунізацію.
«Щодо конкретної процедури повернення назви, яка підпадає під дію Закону про декомунізацію, — це неможливо. Цей Закон прямо забороняє використовувати подібні назви. Перспективи дуже туманні повернення такої назви. Загалом, це є прецедент судового розгляду, якщо таке станеться», — говорить Тахтаулова.
На думку Дмитра Булаха, представника громадської організації «Харківський антикорупційний центр», петиція була створена оточенням Геннадія Кернеса.
«І зазвичай два, три, чотири дні — ці петиції перебувають на розгляді та модерації, щоб не було якихось провокаційних речей. Ця петиція була розміщена за годину після появи. Це індикатор того, що ця петиція штучна і пройшла швидко всі етапи погодження, — розповідає Булах. — Загалом це інструмент електронної демократії, щоб громадяни могли збирати підписи, підтримку своїх ініціатив. А зараз міська рада імітує громадську підтримку своїх ініціатив».
Повернення проспекту імені маршала Жукова буде порушенням Закону. Про це кореспондентам розповів юрист Інституту національної пам’яті Сергій Рябченко. За його словами, таке перейменування може стати підставою для відкриття кримінального провадження за статтею «Виготовлення та публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного тоталітарних режимів». Стаття передбачає до 10 років позбавлення волі.
«Топоніми на честь Жукова підпадають під дію обмежень, які запроваджені з 2015 року Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів України та заборону пропаганди їхньої символіки». Мова йде як про ті топоніми, які існували до моменту прийняття цього закону, так і можливі будь-які наступні перейменування чи найменування об’єктів топоніміки імені Маршала Жукова. Особи які обіймали керівні посади в органах чи то комуністичної партії, чи то в органах державної влади і управління, їх іменами не можуть бути названі будь-які об’єкти топоніміки. Маршал Жуков після Другої Світової війни обіймав посаду Міністра оборони СРСР», — пояснює Рябченко.
У коментарі кореспондентам UA: Харків політолог Антон Авксентьєв пояснив появу петиції та її підтримку Геннадієм Кернесом, як спробу мобілізувати електорат.
«На президентських виборах він публічно підтримував Петра Порошенка, який зараз уособлюється з такою проукраїнською опозицією до вже нового Президента Володимира Зеленського. І щоб нівелювати цей, як вважається, негативний такий шлейф, він робить такий от символічний крок, мобілізуючи своїх контрмайданних прихильників», — вважає Авксентьєв.
Нагадаємо, пр. Маршала Жукова був перейменований на пр. Петра Григоренка у травні 2016 року, за розпорядженням тодішнього губернатора Ігоря Райніна. Підставою для цього став Закон «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів і заборону пропаганди їх символіки».
